Бойко Петро Карпович

Бойко Петро Карпович

Петро Карпович Бойко (12 липня 1923, с. Затишна Божедарівського району (нині — с. Затишне Кам’янського району Дніпропетровської області) — 11 вересня 2015, м. Кременчук) — директор Лохвицького (згодом — Кременчуцького) педагогічного училища у 1959–1987 роках. Заслужений учитель УРСР (1971), відмінник народної освіти УРСР.

Життєпис

Петро Бойко народився 12 липня 1923 року в селі Затишне Божедарівського району Дніпропетровської області.

У 1939 році після закінчення середньої школи вступив на філологічний факультет Дніпропетровського державного університету.

Петро Бойко в рік закінчення університету (1948)

У серпні 1941 року, коли йому виповнилося лише 18 років, був мобілізований і вступив до артилерійського училища в місті Томськ. Після його закінчення в травні 1942 року відправлений на фронт у званні молодшого лейтенанта.

Будучи командиром вогневого взводу, брав участь у бойових діях у складі окремого артилерійського дивізіону 60-ї кавалерійської дивізії Південно-Західного фронту. Під час боїв у районі міста Шахти Ростовської області 25 липня 1942 року був поранений у ліву ногу та потрапив у німецький полон. Неодноразово намагався втекти. Зрештою втік із полону й перебував на окупованій території: у місті Марганець Дніпропетровської області, згодом — у селі Конюхів Стрийського району Дрогобицької області. У серпні 1944 року був звільнений. Після проходження спеціальної перевірки позбавлений офіцерського звання та в лютому 1945 року направлений розвідником до 29-го окремого штурмового батальйону 3-го Білоруського фронту. 13 квітня 1945 року під час боїв за Кенігсберг зазнав важкого наскрізного кульового поранення в груди, після чого був поновлений в офіцерських правах і званні. Після лікування в жовтні 1945 року був звільнений у запас.

Після демобілізації продовжив навчання в Дніпропетровському державному університеті, який закінчив у 1948 році, здобувши кваліфікацію вчителя російської мови та літератури.

З серпня 1948 по серпень 1955 року працював викладачем російської мови й літератури Гуляйпільського педагогічного училища. Після його ліквідації переведений до Великосорочинського педучилища викладачем педагогіки та психології, а згодом — до Лохвицького педагогічного училища, також у зв’язку з реорганізацією.

Петро Бойко в перший рік роботи на посаді директора педучилища (1958)

У серпні 1958 року призначений директором Лохвицької середньої школи № 1, а з серпня 1959 року — директором і викладачем педагогіки Лохвицького педагогічного училища.

Саме з ініціативи Петра Карповича у 1969 році педучилище було переведено з Лохвиці до Кременчука. Під його керівництвом навчальний заклад став одним із перших в Україні, де запроваджено кабінетну систему та створено комплексне методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

Працював директором до січня 1987 року, після чого до 2002 року викладав психологію в педучилищі.

Протягом 12 років був членом редколегії журналу «Початкова школа», регулярно публікувався на його сторінках, а також у журналі «Радянська школа», порушуючи актуальні питання організації навчально-виховного процесу. Упродовж десяти років входив до складу методичної ради Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, був делегатом чотирьох з’їздів учителів України.

Справжній гуманіст, мудрий педагог і керівник, Петро Карпович Бойко користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег, студентів, батьків і жителів міста, а також у багатьох педагогічних колективах України, де працювали його вихованці.

Пішов з життя Петро Карпович 11 вересня 2015 року. Похований на Ревівському кладовищі Кременчука.

Нагороди та відзнаки

• Орден Жовтневої Революції
• Орден Вітчизняної війни І ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня
• Медаль «За взяття Кенігсберга»
• Заслужений вчитель УРСР
• Медаль А. С. Макаренка
• Відмінник народної освіти УРСР

За високі заслуги у навчально-виховному процесі Петро Карпович Бойко удостоєний довічної стипендії Президента України.

Галерея

• 
  Виступає Петро Бойко (1960-ті)
• 
  У Гадячі (1960-ті)
• 
  Зустріч із в’єтнамською делегацією в Лохвицькому педучилищі (1967)
• 
  Зустріч із в’єтнамською делегацією в Лохвицькому педучилищі (1967)
• 
  Делегати Полтавської області на Всесоюзному з’їзді вчителів (1968)
• 
  У поході
• 
  Урочиста лінійка 1 вересня (1970)
• 
  Всеукраїнська нарада директорів педучилищ (1970-ті)
• 
  Після поховання В. Сухомлинського (1970)
• 
  З гостями з Нікополя (1974)
• 
  З гостею з Таджикистану (1970-ті)
• 
  Зустріч гостей педучилища (1970-ті)
• 
  Біля могили Василя Сухомлинського (1970-ті)
• 
  Заняття з цивільної оборони (1970-ті)
• 
  Захід на подвір’ї педучилища
• 
  Виступає Петро Бойко
• 
  У складі урядової делегації до Варшави
• 
  Захід до 50-річчя училища у палаці культури «КрАЗ» (1981)
• 
  Робочі моменти (поч. 1980-х)
• 
  З Людмилою Трушевською на демонстрації (1980-ті)
• 
  Зі студентами першого курсу
• 
  з випускницями – працівницями органів внутрішніх справ (1987)
• 
  З Іваном Васильовичем Гальченком (1980-ті)
• 
  Виступає Петро Бойко

Див. також

• Директори

Джерела

• Лозинська Є. Ф. Золота осінь його життя // Імідж сучасного педагога. 2000. № 6. С. 4.
• З минулого — у сьогодення... Кременчук, 2006. 145 с.
• Скоропльот Н. А. Слова подяки // Наша газета. 22 лист. 2006.
• Крупіна Л. В., Кущ О. М. Бойко Петро Карпович. Полтавіка. Полтавська енциклопедія : у 12 тт. / гол. ред. О. А. Білоусько; Центр дослід. іст. Полтавщ. Полт. обл. ради. Т. 6: Освіта і наука. кн. 1: Абаза–Крекотень: редкол. тому: О. А. Білоусько (гол. ред. та ін.). Полтава: Полтавський літератор, 2017. С. 214-215.

Покликання

• Архів зображень
• Стаття у Вікіпедії