Босенко Микола Іванович
Микола Іванович Босенко (11 лютого 1956, Кременчук — 23 жовтня 1999) — викладач музики, керівник ансамблю народної пісні й танцю «Любисток» Кременчуцького педагогічного училища ім. А. С. Макаренка у 1986–1999 роках. Пропагандист української пісні, музики, звичаїв.
Життєпис
Микола Босенко народився 11 лютого 1956 в Кременчуці. Навчався в Кременчуцькій середній школі № 6 (22), у 1971–1974 роках — в Олександрійському культурно-освітньому училищі, після закінчення якого працював у селі Микільське Світловодського району Кіровоградської області. У 1974–1976 служив у лавах Радянської Армії. Після служби працював баяністом у палаці культури імені Івана Котлова.
У 1978–1982 роках навчався в Кіровоградському педагогічному інституті імені О. С. Пушкіна на музично-педагогічному факультеті, після закінчення якого працював учителем музики Кременчуцької середньої школи № 22. У 1983–1986 роках керував ВІА «Молоді голоси» в ПК імені Івана Котлова.
Із 1986 року Микола Босенко працює викладачем музики Кременчуцького педагогічного училища та керує ансамблем народної пісні й танцю «Любисток», який згодом отримав звання «народного» й за час свого існування неодноразово ставав лауреатом Всесоюзних фестивалів самодіяльної творчості, переможцем фестивалю «Студентська весна», дав більше півтисячі концертів у містах і селах Полтавщини.
- «Зараз ми, педагоги, вдвічі більш відповідальні за душу кожної молодої людини. Адже так легко її загубити, занапастити чужинським, несправжнім. Головна мета, яку ми ставимо перед собою, — повернути молодому поколінню втрачені витоки нашої історії і культури...» — Микола Босенко (з інтерв’ю для «Вісника Кременчука», 1994).
Трагічно обірвалося життя талановитого керівника — 23 жовтня 1999 року Микола Босенко загинув.
Зі спогадів
- «Перша зустріч з Миколою Івановичем Босенком сталася в далекому 1965 році. В той рік при Палаці культури імені Котлова було організовано вступ до дитячої музичної студії. 1 вересня було зараховано 11 хлопців на навчання по класу баяну і я, одна дівчинка, — по класу акордеона. У кабінеті, де проходили групові уроки з музичної грамоти, стояло 6 столів. Учитель музики М. С. Кулінський запросив всіх зайняти свої місця. Ніхто з хлопців зі мною не сів. І ось підходить рудий хлопчик і сідає біля мене. Це був Микола Босенко. Усі роки навчання ми сиділи за одним столом. Так, з дитинства, почалася наша професійна співпраця, яка продовжувалася усе таке коротке життя Миколи Івановича...» — зі спогадів викладачки музики Ольги Миколаївни Жежері.
Див. також
Джерела
- Гарбуз Г. Зеленій, «Любистку». Вісник Кременчука. 1994. 16 лист. № 88 (366). С. 3.
