Бубир Михайло Сергійович
Михайло Сергійович Бубир (29 вересня 1998, Кременчук — 4 листопада 2024, поблизу с. Новоолексіївка Покровського району Донецької області) — солдат Національної гвардії України, учасник Російсько-української війни. Випускник Кременчуцького педагогічного коледжу 2018 року.
Життєпис
Народився 29 серпня 1998 року в Кременчуці. Мешкав у селі Мала Кохнівка. Хлопця виховували найрідніші люди — мама та дядько.
Навчався у Кременчуцькій гімназії № 3, яку закінчив у 2016 році. Того ж року вступив на відділення фізичного виховання Кременчуцького педагогічного коледжу. Закінчив навчання у 2018 році.
Під час навчання запам’ятався викладачам та однокурсникам як світла, спокійна й доброзичлива людина. Любив спорт, був товариським, завжди готовим прийти на допомогу.
До повномасштабного вторгнення він встиг попрацювати на «Укрзалізниці», а згодом став на захист держави. Служив стрільцем відділення стрілецької роти 1-го Кодацького полку Національної гвардії України.
Загинув 4 листопада 2024 року під час розвідувально-штурмових дій поблизу села Новоолексіївка Селидівської міської громади Покровського району Донецької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти, і лише наприкінці червня 2026 року факт його загибелі було офіційно підтверджено.
Прощання з воїном відбулося 1 липня 2026 року у Свято-Миколаївському соборі Кременчука. Похований на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Див. також
Джерела
- Бубир Михайло Сергійович // UALosses.
- Катерина Животовська. Завтра у Кременчуці попрощаються із полеглим захисником Михайлом Бубирем // Кременчуцький Телеграф. 2026-06-30.
- Ігор Ізотов. У Кременчуці 1 липня попрощаються з солдатом Михайлом Бубирем // Суспільне Полтава. 2026-07-01.
- Валерія Макряшина. Йому назавжди залишиться 25... Громада Кременчука провела в останню путь захисника Михайла Бубиря // Кременчуцька газета. 2026-07-01.
