Черниш Павло Васильович

Черниш Павло Васильович

Павло Васильович Черниш (26 травня 1969, Кременчук — 4 грудня 2024, біля селища Благодатне Волноваського району Донецької області) — головний сержант Національної гвардії України, учасник Російсько-української війни. Випускник Кременчуцького педагогічного училища ім. А. С. Макаренка 1990 року та викладач суспільних дисциплін у 1998–1999 роках.

Життєпис

Народився Павло Черниш 26 травня 1969 року в Кременчуці. Після закінчення в 1986 році середньої школи № 22 вступив до Кременчуцького педагогічного училища, яке закінчив 1990 року, здобувши спеціальність учителя початкових класів. У 1987–1989 роках проходив військову службу на Північному флоті.

Павло Черниш — викладач педучилища (1998)

Із 1991 року працював у міському відділі внутрішніх справ уповноваженим із карного розшуку, одночасно навчаючись на заочному відділенні Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, де здобув кваліфікацію вчителя історії.

У 1998–1999 роках працював викладачем суспільних дисциплін Кременчуцького педагогічного училища, а тоді перейшов до Кременчуцького політехнічного інституту на факультет підготовки молодих спеціалістів.

Павло Васильович Черниш завжди відзначався активною громадянською позицією, був палким патріотом. Він стояв біля витоків кременчуцького осередку партії «Наша Україна».

Із сином

Перед початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Павло Васильович працював учителем історії Кам'янопотоківського ліцею.

Був розлучений, мав двох дітей: сина й дочку.

11 липня 2023 року під час мобілізації Павло Черниш був призваний на військову службу. Служив у лавах Національної гвардії України, обіймав посаду начальник варти. З липня 2024 року воював на Донеччині. На всі бойові завдання головний сержант Павло Черниш ішов зі своїми бійцями.

У соцмережах Павло Васильович іноді ділився думками про свої військові будні.

	Коли ти певен, що тебе пам'ятають, в тебе вірять, на тебе покладають надії, ти стаєш сильнішим, відчуваєш себе потужним, для тебе немає нічого неможливого. Дякую Кам'янопотоківському ліцею, що пам'ятаєте, вірите, любите і чекаєте! Люблю вас усіх! Обіймаю! З вашою підтримкою переможемо! Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе!
— такими словами підписав воїн світлини з побратимами на тлі дитячих малюнків.

Загинув Павло Васильович Черниш під час виконання бойового завдання 4 грудня 2024 року між селищами Благодатне та Урожайне Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області.

Поховали Павла Черниша 11 грудня на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Ушанування пам’яті

2 квітня 2025 року в Музеї історії академії відбувся захід вшанування пам’яті Павла Черниша, а на Алеї пам’яті було висаджено клен на його честь.

• 
• 

Зі спогадів

	Патріот з великої букви. Працював вчителем історії в Кам’янопотоківському ліцеї. Його любов до дітей була безмежною.
— Ян Білоус, товариш Павла Черниша.

	Будучи головним сержантом роти, завжди на позиції він міг послати замість себе рядового солдата, але не робив цього. Він разом з рядовими був на «гарячій точці». Завжди був попереду. Ніколи не чув, щоб до нього звертались «пан сержант» чи «товариш сержант». До нього всі зверталися просто «Паша», він для всіх знаходив час, з усіма поспілкуватись. Траплялось, що хлопці, які вперше потрапляли, був страх якийсь бувало. Тоді йшли до Паші. Прийшли до Паші, розповідали про свої проблеми, про свої страхи, а він знайшов правильні слова.
— Дмитро, побратим Павла Черниша.

Пам’яті Воїна кременчуцька поетка Ірина Чередник присвятила вірш:

У кожного історія своя: Велична, повсякденна чи трагічна. У кожного є власна колія: Звичайна... непроста... непересічна... ... Він знав свою історію на «5», За нинішніми нормами — «12». Не думав, що прийдеться воювать, Навчав дітей і сам весь час навчався. З дитинства був закоханий в свій край, Цікавився історією роду. Його девіз: Досліджуй і вивчай! — Був справжнім еталоном для народу. Війну зустрів, як воїн-чоловік, Ховатися за спини не збирався. Чи довгий, чи короткий буде вік Не думав. Побороти сподівався. Він йшов у бій і віри не втрачав, В очах лиш смуток за цей час з'явився. І іспит свій з історії він склав: Серед героїв в пам'яті лишився... 07.12.2024

Галерея

• 
  Павло Черниш — абітурієнт педучилища
• 
  Під час проходження строкової військової служби
• 
  Під час проходження строкової військової служби

• 
• 
• 

Див. також

• Книга пам'яті
• Викладачі

Джерела

• Альона Душенко. «Його любов до дітей була безмежною». Загинув на війні вчитель історії з Кременчуччини Павло Черниш // Кременчуцький ТелеграфЪ. 2024-12-05.
• Клим Соколов. На війні загинув відомий вчитель та колишній кременчуцький політик // Кременчуцька газета. 2024-12-06.
• Світлана Павленко. «У нього в роті не було жодного СЗЧ-шника. Усі хлопці бойові, які з Пашкою були на передку» – Кременчук сьогодні прощається з педагогом, політиком, добровольцем Павлом Чернишом // Кременчуцька газета. 2024-12-11.
• За останній тиждень стало відомо про загибель 18 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною // Полтавщина. 2024-12-09.
• Олег Булашев. «Його життєва доба рано обірвалася…»: у Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії вшанували Павла Черниша та висадили клен на його честь // Кременчуцька газета. 2025-04-02.
• Яна Гудзь. Його життя зупинилося на самому злеті... У Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії вшанували пам'ять випускника // Кременчуцький ТелеграфЪ. 2025-04-02.
• У Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії провели захід, присвячений загиблому воїну // Кременчуцькі Новини. 2025-04-02.

Покликання

• Архів зображень