Ємець Яків Сидорович

Яків Сидорович Ємець (23 жовтня 1918, с. Безсали Лохвицького повіту Полтавської губернії — 5 листопада 2007, м. Мерсед, Каліфорнія, США) — педагог, редактор, журналіст, видавець. Автор брошури «Таємниці Кремля та ДПУ» (1942), численних статей. Творив переважно під псевдонімом «Ю. Терн». Брат педагогині та поетки Паші Ємець. Випускник Лохвицького педагогічного технікуму 1937 року.
Життєпис
Яків Ємець народився 23 жовтня 1918 року в селі Безсали Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині селянина-середняка Сидора Калістратовича (Каністратовича) Ємця (1893 р. н.) та Ганни Ємець. У нього була старша сестра Парасковія (1913 р. н.), яка пізніше писала під псевдонімом «Барвінок», а також сестра Маруся. У 1933 році родина Ємців переїхала в Лохвицю.

12 листопада 1937 року Сидора Калістратовича, який на той час працював у закладі торгівлі, заарештували. 29 квітня 1938 року особлива трійка УНКВС Полтавської області засудила його за статтями 54-10 та 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок було виконано 3 червня 1938 року. 11 квітня 1958 року Полтавським обласним судом Сидір Калістратович був реабілітований.
У 1934–1937 роках Яків Ємець навчався в Лохвицькому педагогічному технікумі, а згодом — у Лубенському вчительському інституті (1937–1941). До початку Німецько-радянської війни встиг попрацювати вчителем.


Можливо, після початку війни він був призваний до лав Червоної армії та потрапив у полон, після чого зміг повернутися до окупованої німцями Лохвиці (принаймні так про цей період життя брата розповідає Паша Ємець у своїй «Біографічній довідці»). Як би там не було, у 1941–1943 роках він редагував місцеву газету та її літературний додаток. До жовтня 1942 року видання мало назву «Лохвицьке слово», а згодом — «Вісті Лохвиччини». Ця газета вважалася «офіційним вісником ґебітскомісара Лохвиччини». Вона виходила тричі на тиждень, пізніше — двічі. Обсяг складав дві сторінки, наклад — 3 500 примірників. Парасковія Ємець, сестра Якова, під псевдонімом «Барвінок» друкувала в цій газеті свої вірші антирадянського змісту.
Після вигнання німців із Лохвиці у 1943 році Яків Ємець відступив разом із ними, а в 1944 році емігрував до Німеччини. Із 1945 року перебував у таборі переміщених осіб у Ганновері. У Німеччині Яків Сидорович редагував журнал «Через терни», а з 1948 року — газету «Соборник», орган Спілки української молоді (СУМ).
Його сестру Парасковію, яка залишилася в Лохвиці, у 1944 році було заарештовано та засуджено військовим трибуналом до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У 1950 році Яків Ємець емігрував до США. Спочатку мешкав у Клівленді, де також жив його земляк — лікар-хірург, професор Борис Юрійович Андрієвський, який заснував першу в еміграції лікарню для колишніх військовополонених і втікачів з України в Мюнхені, очолював шпиталь УНРРА в Регенсбурзі та був провідним політичним діячем Закордонних частин ОУН. У 1954 році в Клівленді Яків Ємець заснував видавництво «Батурин» і відкрив книгарню, а в 1951 році організував політичну організацію — Спілку Визволення України (СВУ) і став її головою.
У 1960-х роках Яків Ємець із родиною переїхав до Лос-Анджелеса.
Окрім видавничої діяльності, у США він до 1971 року викладав у гуртках товариства «Рідна школа», був членом ради митрополії УАПЦ.
Його сестра Парасковія після звільнення з табору по смерті Сталіна повернулася до Лохвиці. Брат дуже хотів, щоб вона переїхала до нього, чотири рази надсилав запрошення, але їй щоразу відмовляли у дозволі виїхати. Лише в 1988 році вона змогла приїхати до брата.

Яків Сидорович мав дружину Лідію Олексіївну Ємець (Капустянську), трьох дітей (дочку Ларису, синів Юрія та Валентина) і п’ятеро онуків.
У 1999 році в листі до Президента України Леоніда Кучми він писав: «…Я ніколи не думав, що ще побачу Україну незалежною… Але Бог допоміг мені дожити».
Помер Яків Сидорович Ємець 5 листопада 2007 року в Мерседі (Каліфорнія).
Джерела
- Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.
- ЄМЕЦЬ – Yemets, Jemicz Паша та Яків, письменники й журналісти. URL: https://www.facebook.com/profile.php?id=100064148135081&locale=uk_UA (дата звернення: 23.02.2025).
- Національний банк репресованих. Запис № 163903. Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». URL: https://www.reabit.org.ua/nbr/?ID=163903 (дата звернення: 23.02.2025).
- Невідомий Олександер Смотрич (Флоринський): листування з Віталієм Мацьком (28 квітня – 90 років з дня народження письменника) (Підготував Мацько Віталій) // Слово і Час. 2012. № 5. С. 94–107.
- Панченко О. Блукання в пошуках щастя. Газета "Зоря". URL: https://zorya.pl.ua/publication/published/item/631-blukannia-v-poshukakh-shchastia (дата звернення: 23.02.2025).
- Панченко О. Літератори Яків та Паша Ємці. – Із лохвицьких Безсал до американської Каліфорнії. Майдан Моніторинг. URL: https://maidan.org.ua/2023/08/literatory-yakiv-ta-pasha-yemtsi-iz-lokhvytskykh-bezsal-do-amerykanskoi-kalifornii/ (дата звернення: 23.02.2025).
- Панченко О. Професор Борис Юрійович Андрієвський – мій земляк, лікар й український патріот священичого роду, – «добра людина шляхетного характеру та великих чеснот» Майдан Моніторинг. URL: https://maidan.org.ua/2023/07/profesor-borys-yuriyovych-andriievskyy-miy-zemliak-likar-y-ukrainskyy-patriot-sviashchenychoho-rodu-dobra-liudyna-shliakhetnoho-kharakteru-ta-velykykh-chesnot/ (дата звернення: 23.02.2025).
- Український мартиролог ХХ cт. Ємець Сидір Калістратович. Державна архівна служба України. URL: https://archives.gov.ua/um.php?ln=Ємець&fn=Сидір&p=1&a=40&id=119614 (дата звернення: 23.02.2025).
