Аверін Іван Олександрович

Іван Олександрович Аверін (31 грудня 1997, Полтава — 15 серпня 2025, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Випускник ліцею «Політ» (2015) та Кременчуцького педагогічного коледжу (2017).

Життєпис

Народився 31 грудня 1997 року в Полтаві в родині Алли Іванівни та Олександра Володимировича. З дитинства вирізнявся відкритістю, добротою й життєрадісністю. Його пам’ятали за щирим сміхом і невтомною допитливістю: кожна калюжа для нього була морем, а гілка — шаблею чи чарівною паличкою. Іван умів радіти дрібницям; любив дітей: його часто залишали доглядати за меншими братами й сестрами, і він робив це з великою відповідальністю й турботою, був для них справжнім другом, що вигадував ігри, знав, як розвеселити й заспокоїти. Іван умів бачити красу у простому, любити життя у найменших проявах.

Після завершення 8 класу школи, у 2012 році вступив до ліцею «Політ» на профіль інформаційних технологій. А після закінчення ліцею в 2015 році продовжив навчання в Кременчуцькому педагогічному коледжі на відділенні фізичного виховання. Бокс, настільний теніс, велопрогулянки навчили витримці, дисципліні й командному духу. Він умів надихати інших власним прикладом, підтримати товаришів й ніколи не здавався, навіть коли здавалося, що сили вичерпані. Саме тут, серед спортивних залів і змагань, гартувався його непохитний дух, що згодом став опорою для побратимів на фронті. Улюбленою грою Івана були шахи.

10 клас профілю інформаційних технологій (2013). Іван — другий справа
Група відділення фізичного виховання (2015). Іван — четвертий справа
Група відділення фізичного виховання (бл. 2015). Іван — перший зліва

Після закінчення коледжу в 2017–2019 роках навчався в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. До листопада 2024 року був учасником команди «Інформатики». Працював баристою в Києві.

Весною 2025 року Іван був мобілізований Голосіївським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Києва. Після навчання, 8 травня, приєднався до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, служив номером обслуги станкового гранатомета. За виняткову спритність і вміння виконувати складні елементи на перекладині отримав позивний «Лемур».

Загинув Іван Аверін 15 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сіверському напрямку в Донецькій області.

Прощання з Воїном відбулося 25 серпня у Свято-Успенському кафедральному соборі Полтави. Похований на секторі почесних поховань Затуринського кладовища.

Ушанування пам’яті

26 вересня 2025 року в Музеї історії Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії вшанували пам’ять Івана Аверіна заходом «З маленького жолудя — велике життя…», а на Алеї пам’яті було висаджено дуб на його честь.