Божко Георгій Антонович
.jpg)
Георгій Антонович Божко (27 березня 1918, Кременчук — 1999, Кременчук) — викладач історії, завідувач педагогічною практикою Кременчуцького педагогічного училища в 1969–1978 роках.
Життєпис
Народився Георгій Божко 27 березня 1918 року в Кременчуці в родині робітника. У 1926–1933 роках навчався в школі.
У листопаді 1933 — червні 1934 років був учнем школи ФЗУ (школи фабрично-заводського учнівства) при Крюківському вагонобудівному заводі. У 1934–1936 роках працював слюсарем, креслярем, технологом, браківником на КВБЗ, одночасно був слухачем вечірнього робітничого факультету при Одеському інституті інженерів зв’язку. У 1936–1937 роках — слухач денного робітфаку при Кременчуцькому педагогічному інституті.
У 1937–1941 роках Георгій Божко навчався на історичному факультеті Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького, де здобув кваліфікацію викладача історії.
У липні 1941 року був мобілізований на оборонні роботи в районі Києва, згодом — до діючої армії. У липні–вересні 1941 року служив бійцем 822-го артилерійського полку (взвод топографічної розвідки) Південно-Західного фронту. На початку вересня 1941 року потрапив в оточення, а 6 вересня — у полон у районі села Потоки Кременчуцького району.
До листопада 1941 року перебував у таборах для військовополонених спочатку в Кіровограді, потім — на станції Шарівка Кіровоградської області. 18 листопада 1941 року здійснив втечу з полону й до лютого 1942 року переховувався у родичів у Кременчуці. У 1942–1943 роках працював на різних примусових роботах (очистка вулиць від снігу, розвантаження вугілля тощо), згодом, майже до вигнання німців із Кременчука у вересні 1943, — вантажником на продовольчій базі.
30 вересня 1943 року знову мобілізований до Червоної армії. Служив курсантом 214-го запасного артилерійського полку, згодом — у 91-й артилерійській бригаді Резерву головного командування (взвод топографічної розвідки). Із квітня 1944 по липень 1945 перебував у складі діючої армії на території Румунії, Польщі, Німеччини та Чехословаччини.
За зразкове виконання бойових завдань нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», а також медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні».
Після демобілізації 12 листопада 1945 року повернувся до Кременчука і починаючи з 15 січня 1946 працював в освіті міста: викладачем історії середньої школи № 4 (січень 1946 — вересень 1951), завучем і вчителем історії семирічної школи № 13 (вересень 1951 — серпень 1958), інспектором шкіл міського відділу освіти (серпень 1958 — червень 1963), одночасно за сумісництвом — вчителем історії в середній школі № 14, а з листопада 1959 — в школі робітничої молоді № 1.
У червні 1963 року Георгій Антонович Божко став першим директором новозбудованої восьмирічної школи № 10. Із травня 1965 по серпень 1969 він працював вчителем історії цієї школи.
.jpg)
Із 18 серпня 1969 року до виходу на пенсію 3 квітня 1978 Георгій Антонович працював викладачем історії та завідувачем педагогічною практикою в Кременчуцькому педагогічному училищі.
Помер Георгій Антонович у 1999 році. Похований на Новоміському кладовищі Кременчука.
Особисте життя
Був одружений з Божко (Головко) Надією Григорівною (нар. 1924). Дочка — Божко Людмила Георгіївна (нар. 1949).
Нагороди та відзнаки
- Орден Червоної Зірки (1945)
- Медаль «За відвагу» (1945)
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945)
- Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- Значок «Відмінник народної освіти УРСР» (1963)
