Павленко Віталій Іванович
.jpg)
Віталій Іванович Павленко (7 травня 1935, станиця Незамаївська, Калніболотський район, Краснодарський край, РСФРР — 29 березня 2005, Кременчук) — викладач математики, методики математики, заступник директора з навчальної роботи педагогічного училища в 1962–2000 роках.
- «Якби можна було повернутися в минуле, я б без вагання вибрав би ту ж саму професію. Змінити щось одному важко, але працювати вчителем почесно й благородно…» — Віталій Павленко.
Життєпис
Народився Віталій Іванович Павленко 7 травня 1935 року в станиці Незамаївської Калніболотського району Краснодарського краю. Батько — Павленко Іван Якимович 1901 р. н. — був агрономом (викладав колись біологію та с/г практикум), мати — Павленко (Пономаренко) Таїсія Трохимівна 1904 р. н. — вчителькою початкових класів. Був першою дитиною в родині (молодша сестра — Анжеліна Іванівна 1938 р. н., пізніше працювала медичною сестрою).
У 1941 році батька призвали до лав Червоної Армії, мати ж із дітьми була евакуйована на Кавказ. 1944 року родина переїхала на Полтавщину, в Лохвицю, де Віталій Павленко продовжив навчання в 3-му класі Лохвицької середньої школи № 1.
.jpg)
У 1946 році батько був демобілізований і почав працювати агрономом Лохвицького земвідділу.
У 1952 році Віталій Павленко закінчив 10 класів і вступив на механіко-математичний факультет Львівського державного університету імені І. Франка, який закінчив у 1957 році, отримавши спеціальність математика.
У 1957 розпочав роботу вчителем математики Шклівської середньої школи Яворівського району Львіської області (с. Шкло). В цій же школі з 1960 року працював завучем.
У 1962 році повернувся до Лохвиці і почав працювати викладачем математики і методики математики Лохвицького педучилища. Із 1964 року Віталій Павленко — керівник педагогічної практики, а з 1967 — заступник директора по навчальній роботі.
У 1969 році разом із закладом переїхав до Кременчука.
.jpg)
На посаді заступника директора працював до 1983 року; а після цього, до виходу на пенсію 1 вересня 2000 року, викладав математику й методику. Також Віталій Іванович був головою предметної комісії викладачів математики та фізики, брав активну участь в громадській роботі, обирався головою комітету профспілки. Йому була властива висока вимогливість до себе й колег, відповідальність та наполегливість.
Віталій Павленко:
- «Робота вчителя заставляє людину постійно працювати над собою, тобто постійно вчитися, багато читати методичної, художньої, а іноді й політичної літератури. Це змушувало мати власну бібліотеку, в якій зосереджувалася різна література: художня, політична, фахова. Література коштувала дуже дешево! Професія вчителя навчила мене працювати з людьми, й особливо з молоддю, в якої було майбутнє».
Помер Віталій Іванович 29 березня 2005 року. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука.
Особисте життя
Був у шлюбі з Павленко (Дяченко) Таїсією Іванівною (1939 р. н., працювала медсестрою Третьої міської лікарні Кременчука). Подружжя мало двох дітей: сина Олександра (1959 р. н.) та дочку Вікторію (1968 р. н.)
Нагороди та відзнаки
- Орден «Знак Пошани» (1986)
- Медаль А. С. Макаренка (1981)
- Значок «Відмінник народної освіти УРСР» (1974)
- Знак «Переможець соціалістичного змагання»
- Грамоти ОблВНО, Міністерства освіти
Див. також
Джерела
- З минулого — у сьогодення... Кременчук, 2006. 145 с.
- Книга спогадів випускників Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка / упоряд. О. П. Сидоренкова, О. М. Кущ. Кременчук, 2019. 67 с.
