Якушин Михайло Ілліч
.jpg)
Михайло Ілліч Якушин (листопад 1906, с. Федосіївка Болховського повіту Орловської губернії — дата й місце смерті невідомі) — завуч та викладач історії Лохвицького педагогічного училища в 1950–1966 роках.
Життєпис
Народився Михайло Якушин у листопаді 1906 року в селі Федосіївка Болховського повіту Орловської губернії (зараз — Болховський район Орловської області рф) у селянській родині.
Із серпня 1926 року по вересень 1928 працював вагонщиком на шахті «Альберт» Первомайського рудоуправління на Донбасі, з вересня 1928 по вересень 1929 був головою сільради в рідному селі, з вересня 1928 по вересень 1929 — наваловідбійник, помічник машиніста, машиніст врубової машини шахти № 4 в селищі Паркомуна Ворошиловградського району.
У квітні 1931 року став членом ВКП(б) і в тому ж році вступив на історичний факультет Ворошиловградського державного педінституту (до 1934 року — Донецький інститут народної освіти), який закінчив у 1935 році, отримавши кваліфікацію викладача середніх навчальних закладів.
Із серпня 1935 року по жовтень 1941 Михайло Ілліч Якушин працював у середній школі «Червоний Профінтерн» у Єнакієвому, спочатку — викладачем історії у 8–10 класах, потім — завучем, а з 22 червня по 11 жовтня 1941 року, до самої евакуації, — директором.
Під час перебування в евакуації мешкав у Північноказахстанській області, де працював директором Ільїнської школи в селі Ільїнка Ленінського району (з грудня 1941 по грудень 1942) та завідуючим відділу пропаганди та агітації Ленінського райкому (з грудня 1942 по жовтень 1943).
У жовтні 1943 року повернувся в Єнакієве, з якого радянські війська вже вибили німців, і до січня 1945 працював завідуючим відділу пропаганди та агітації Єнакіївського райкому.
.jpg)
Із січня 1945 року Михайло Ілліч Якушин жив у Рівному, де спочатку завідував відділом пропаганди та агітації міському (до серпня 1948), а наступні два роки — навчальною частиною Рівненської фельдшерсько-акушерської школи (до серпня 1950).
.jpg)
Із серпня 1950 року по грудень 1966 року (до виходу на пенсію) працював завідувачем навчальної частини Лохвицького педагогічного училища, в якому також викладав історію СРСР та історію КПРС. У 1954 році, після смерті Василя Миколайовича Трушевського — тодішнього директора училища, Михайло Ілліч Якушин упродовж майже п’яти місяців виконував його обов’язки.
У Михайла Ілліча була дружина й четверо дітей: два сина й дві дочки.
Доля Михайла Ілліча Якушина після виходу на пенсію невідома.
Зі спогадів
Зі спогадів Людмили Григорівни Кучеренко, випускниці 1954 року:
- «Часто згадую заступника директора Якушина Михайла Ілліча. Я листувалася з ним. Скільки доброти проявив до нас, першокурсників, чотирикурсників, дівчаток, які з різних куточків Полтавщини приїхали навчатися в Лохвицю! Завжди розпитував про справи вдома, на квартирі, немає грошей — позичить, схвильований — втішить, заспокоїть. Як високо цінили ми його людяність, чуйність!»
Зі спогадів Григорія Петровича Півторака, випускника 1954 року:
- «Пам’ятаю, як одного разу Михайло Ілліч зібрав усіх хлопців на виховну розмову. Ішлося про те, що нас дуже мало, але ми — авангард училища, у всіх на виду, отже, маємо й відповідно поводитися: бути в усьому взірцем для інших, охайно одягатися, вчасно стригтися, стежити за взуттям, бути ідейними і відданими більшовицькій партії і товаришеві Сталіну, завжди твердо й послідовно відстоювати чистоту марксистсько-ленінського вчення, а нашими настільними книгами мають бути «История ВКП(б). Краткий курс» та праця Й. В. Сталіна «Вопросы ленинизма». Ми були втішені такою увагою і довірою, але практично після того нічого не змінилося».
Взагалі, Григорій Петрович згадує Михайла Ілліча «з глибокою повагою», як «людину інтелігентну й доброзичливу», але в той же час «найбільш ідейного й вірного ленінця-сталінця».
Див. також
Джерела
- З минулого — у сьогодення... Кременчук, 2006. 145 с.
- Книга спогадів випускників Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка / упоряд. О. П. Сидоренкова, О. М. Кущ. Кременчук, 2019. 67 с.
