Семко Петро Борисович

Семко Петро Борисович (1957)

Петро Борисович Семко (1914, с. Ладижинка Уманського району Черкаської області — дата й місце смерті невідомі) — директор Лохвицького педагогічного училища в 1954–1959 роках.

Життєпис

Народився Петро Семко в 1914 році в селі Ладижинка Уманського повіту. Закінчив Ладижинську школу.

Із липня 1931 року по серпень 1933 року працював учителем 1-4 класів Ятранівської семирічної школи Ладижинського району Черкаської області.

Петро Семко після звільнення з армії

Із 1933 по 1937 рік Петро Семко навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту, де здобув кваліфікацію учителя мови і літератури в середній школі (8-10 класи) з дипломом першого ступеня.

Із липня 1937 по грудень 1939 року (до свого призову до лав Червоної армії) працював директором Ладижинської середньої школи.

Перебував у лавах Червоної армії до квітня 1946 року, коли був звільнений у званні капітана запасу.

Після звільнення з армії повернувся до педагогічної роботи: з травня 1946 по листопад 1948 року працював директором Бердичівського педагогічного училища, з листопада 1948 по серпень 1951 — директором Коростишівського педагогічного училища, з вересня 1951 по серпень 1953 — завучем Потіївської середньої школи (с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області), з серпня 1953 по листопад 1954 — заступником директора по навчальній частині Гадяцького педагогічного училища.

Із курсом 3-Б та викладачами училища (1955)

Після смерті директора Лохвицького педучилища Василя Миколайовича Трушевського його обов’язки впродовж п’яти місяців виконував завідувач навчальної частини Михайло Ілліч Якушин, а з 24 листопада 1954 року згідно з наказом Полтавського ОблВНО Лохвицьке педучилище очолив Петро Борисович Семко. Під час директорування він із родиною жив у відомчому будинку, який належав училищу, займався педагогічними дослідженнями та написав низку наукових робіт.

Петро Семко очолював училище до кінця серпня 1959 року, а тоді вирушив до Києва на навчання в аспірантурі. А з 1 вересня директором став Петро Карпович Бойко. Родина Петра Борисовича ще рік прожила у відомчому будинку й приєдналася до нього в Києві після того, як його призначили редактором журналу «Українська мова в школі».

Про подальшу долю Петра Борисовича Семка відомостей немає.

Див. також

• Директори

Джерела

• З минулого — у сьогодення... Кременчук, 2006. 145 с.
• Савін О. Ф. Історія села Ладижинка в контексті історичного розвитку Уманщини (з найдавніших часів до початку ІІІ тисячоліття). Умань, 2011. 410 с.

Покликання

• Архів зображень