Книга пам'яті

Академія та ліцей «Політ» зберігають пам’ять про своїх вихованців, які загинули під час війни росії проти України.

Станом на грудень 2025 року відомо про 14 військовослужбовців та 3 цивільних осіб — вихованців закладу, які загинули або померли внаслідок поранень, отриманих у ході Російсько-української війни.

Військові

Вічна пам'ять випускникам академії (коледжу, училища) та ліцею «Політ», які віддали життя за Україну...

ПІБ	Фото	Короткі відомості
Самойленко Володимир Якович		Володимир Самойленко (8 лютого 1960 — 16 червня 2016) — старший солдат Збройних сил України, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Випускник Кременчуцького педагогічного училища 1978 року. Займався бізнесом, працював у правоохоронних органах. Брав активну участь у подіях Революції Гідності, входив до складу 8-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. У травні 2014 року з першою хвилею добровольців став на захист України. Брав участь у визволенні міста Щастя, а також у боях за селища Металіст і Новосвітлівка, де в серпні 2014 року отримав контузію. Помер 16 червня 2016 року в Києві, у Головному військовому клінічному госпіталі, внаслідок другого інфаркту. Прощання відбулося в Києві на майдані Незалежності. Похований на Берковецькому кладовищі. 13 червня 2017 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Володимир Самойленко був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Боровицький Назар Богданович		Назар Боровицький (24 вересня 1993 — 5 квітня 2022) — капітан Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Герой України (2023, посмертно). Випускник ліцею «Політ» 2011 року. Загинув у віці 28 років 5 квітня 2022 року під Маріуполем, коли рятувально-пошукова група під його командуванням вилетіла на допомогу збитому рашистами вертольоту, який вивозив поранених з «Азовсталі». Більше року про долю Назара нічого не було відомо. Лише в травні 2023 року останки Героя вдалося повернути додому. Поховали воїна на Байковому кладовищі в Києві. За життя Назар Боровицький був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня й орденом «За мужність» ІІІ ступеня та посмертно «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» отримав звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Поліщук Олексій Федорович		Олексій Поліщук (29 листопада 1976 — 1 липня 2022) — солдат ЗСУ, гранатометник 1-го десантно-штурмового взводу в/ч А1493. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 1997 року. Працював учителем інформатики, трудового навчання, фізичної культури. Був одружений, мав трьох дітей та одного внука. У 2014–2015 роках добровольцем пішов захищати Україну, був піхотинцем. 24 лютого 2022 року знов добровільно відправився захищати нашу державу. Загинув Олексій Поліщук у віці 45 років 1 липня 2022 року під час оборони Лисичанського НПЗ внаслідок артилерійського обстрілу. Поховали воїна в Диканьці.
Забара Юрій Васильович		Юрій Забара (31 серпня 1998 — 27 лютого 2023) — солдат Збройних сил України, заступник командира сьомої групи сьомої роти третього загону СП ВЧ А4030. Випускник Кременчуцького педагогічного коледжу 2018 року. Працював учителем початкових класів в Горбівській школі, а з 4 квітня 2022 року добровольцем пішов захищати нашу Батьківщину. Загинув унаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Новомихайлівка Донецької області 27 лютого 2023 року. На момент загибелі Юрію було 24 роки. Вдома на Юрія чекала дружина з маленькою донечкою, велика родина та учні, які любили його. Поховали захисника в рідному селі Петрашівка Градизької селищної громади.
Дудченко Анатолій Анатолійович		Анатолій Дудченко (13 жовтня 1973 — 16 червня 2023) — солдат ЗСУ, розвідник зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 1992 року. Працював учителем молодших класів у трьох школах. Із 26 лютого 2022 року зі зброєю в руках став на захист Батьківщини. Загинув Анатолій 16 червня 2023 року під час штурмових дій в районі міста Вугледар на Донеччині, отримавши смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. У героя залишились любляча дружина, мати, два сини, один з яких навчався саме в його класі, та маленька онучка. Поховали воїна в рідному селі Онішки. На честь Анатолія Дудченка була названа вулиця, на якій він жив. 29 вересня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Анатолій Дудченко був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Харченко Микола Володимирович		Микола Харченко (16 грудня 1981 — 31 липня 2023) — старший солдат, кулеметник 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 2000 року. Працював учителем, поліцейським, будівельником. З початком повномасштабного вторгнення вступив добровольцем у територіальну оборону Полтави. Був кулеметником, воював під Бахмутом, отримав поранення, але повернувся у стрій. Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, загинув 31 липня 2023 в результаті детонування боєкомплекту на північно-східній околиці села Роботине Пологівського району Запорізької області. У воїна залишилися дружина, батьки, сестра, брати та племінники. Похований у рідній Мар’янівці Гребінківської громади Лубенського району.
Фуга Віталій Юрійович		Віталій Фуга (30 грудня 1987 — 5 вересня 2023) — молодший сержант взводу реактивної артилерійської батареї. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 2007 року. Працював учителем у рідній Мар’янівській школі, у 2015–2016 роках брав участь в АТО. Вірний українському народові, 14 червня 2022 року знов пішов захищати Україну зі зброєю в руках. Загинув Віталій 5 вересня 2023 року від поранень, несумісних із життям, поблизу села Червона Криниця Пологівського району Запорізької області. У Віталія залишились дружина, батьки, брат. Поховали воїна в селі Довге, де він проживав.
Чураков Владислав Сергійович		Владислав Чураков (4 вересня 2002 — 15 липня 2024) — капрал поліції, поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк «Сафарі») об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Департаменту поліції особливого призначення. Випускник Кременчуцького педагогічного коледжу 2022 року. Продовжив навчання за спеціальністю «середня освіта (фізичне виховання)» в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського. Після закінчення другого курсу університету Владислав став на захист України від російських окупантів. Під час служби отримав три поранення, останнє з яких стало смертельним. Це сталося 15 липня 2024 року поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Поховали Владислава Чуракова в рідному Світловодську.
Бруєва Олена Сергіївна		Олена Бруєва (19 серпня 1979 — 6 серпня 2024) — старший офіцер відділу аналітичного забезпечення та поточного планування штабу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Випускниця Кременчуцького педагогічного училища 1998 року. Після завершення навчання в училищі Олена Бруєва вирішила пов’язати своє життя з військовою службою, наслідуючи приклад батька. За час служби вона обіймала різні посади. Була нагороджена відомчими відзнаками: медаллю «20 років сумлінної служби», нагрудним знаком «Відмінний прикордонник», медаллю «Ветеран служби». Загинула Олена Сергіївна Бруєва 6 серпня 2024 року під час ракетного удару по адмінбудівлі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в Харкові. Посмертно їй було присвоєно звання капітана.
Довбиш Владислав Васильович		Владислав Довбиш (13 грудня 1981 — 29 вересня 2024) — солдат Національної гвардії України. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 2002 року. Із 23 березня 2022 року став на захист країни. Служив на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення в одній із частин Національної гвардії України, протягом двох з половиною років боровся із загарбниками на Покровському напрямку. В травні 2024 року Владислава було нагороджено медаллю «За звитягу». Помер Владислав Довбиш 29 вересня 2024 року під час несення військової служби у Миргородському районі від гострої коронарної недостатності при ішемічній хворобі серця. Поховали захисника на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Черниш Павло Васильович		Павло Черниш (26 травня 1969 — 4 грудня 2024) — головний сержант Національної гвардії України. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 1990 року та викладач суспільних дисциплін у 1998–1999 роках. 11 липня 2023 року Павло Черниш був призваний на військову службу. Служив у лавах Національної гвардії України, обіймав посаду начальник варти. З липня 2024 року воював на Донеччині. На всі бойові завдання головний сержант Павло Черниш ішов зі своїми бійцями. Загинув Павло Черниш під час виконання бойового завдання 4 грудня 2024 року між селищами Благодатне та Урожайне Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області. Поховали полеглого воїна на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Аверін Іван Олександрович		Іван Аверін (31 грудня 1997 — 15 серпня 2025) — солдат 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Випускник ліцею «Політ» 2015 року, випускник відділення фізичного виховання Кременчуцького педагогічного коледжу 2017 року. У травні 2025 року Іван став до лав ЗСУ. Служив на посаді номера обслуги станкового гранатомета. Загинув Іван Аверін під час виконання бойового завдання 15 серпня 2025 року на Сіверському напрямку в Донецькій області. Поховали полеглого воїна 18 серпня на Затуринському кладовищі в Полтаві.
Супрун Володимир Володимирович		Володимир Супрун (2 квітня 1994 — 24 листопада 2025) — військовик Збройних сил України. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 2015 року. Після завершення навчання підписав контракт і проходив військову службу в лавах Збройних сил України. 26 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, Володимир Супрун знову став до лав захисників Батьківщини. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання обов’язків військової служби поблизу села Боромля Охтирського району Сумської області. У загиблого залишилися мати, син, брат, сестра та вітчим. Прощання з воїном відбулося 3 грудня біля адміністративної будівлі Пирятинської міської ради.
В'юн Тарас Анатолійович		Тарас В'юн (9 січня 1987 — 6 грудня 2025) — капітан Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність». Випускник Кременчуцького педагогічного училища 2005 року. У 2014 році добровільно став на захист України. Служив у роті снайперів, що виконувала особливо небезпечні завдання. З 2018 року обіймав посаду командира роти снайперів. Після 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях на Запорізькому, Попаснянському та Херсонському напрямках. Нагороджений багатьма орденами й медалями. У 2022 році зазнав кульового поранення ноги, однак після короткого лікування повернувся до виконання бойових завдань. Згодом під час мінометного обстрілу отримав тяжке поранення черевної порожнини з масивною крововтратою. Пройшов складний шлях лікування та реабілітації й зумів повернутися до активного життя, хоча в тілі залишалися уламки, що періодично спричиняли ускладнення. Але навіть після цього продовжував працювати задля перемоги — займався волонтерською діяльністю та підтримував побратимів на передовій. Серце Тараса зупинилося 6 грудня 2025 року. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Цивільні

Вічна пам'ять вихованцям академії (коледжу, училища) — жертвам російської агресії...

ПІБ	Фото	Короткі відомості
Винник Софія Анатоліївна		Софія Винник (24 вересня 2000 — 27 червня 2022) — випускниця відділення дошкільної освіти Кременчуцького педагогічного коледжу 2022 року. 1 червня 2022 року після складання випускового кваліфікаційного іспиту рішенням атестаційної екзаменаційної комісії Софії Винник була присвоєна професійна кваліфікація «вихователь закладу дошкільної освіти» й 30 червня їй мали вручити диплом. На жаль, цьому не судилося збутися. 27 червня 2022 року російська ракета влучила у торговельний центр «Амстор», де тимчасово працювала Софія, й трагічно обірвала її життя. На той час у дівчини вже навіть була куплена випускна сукня. Поховали Софію в рідному селі Бреусівка.
Павленко Ольга Миколаївна		Ольга Павленко, також відома під творчим псевдонімом «Оля Кольорово», (10 лютого 1984 — 27 червня 2022) — художниця, педагогиня, волонтерка, благодійниця, популяризаторка української культури. Студентка Кременчуцького педагогічного училища в 1999–2001 роках. Зранку 24 лютого 2022 року, в день початку повномасштабного вторгнення рашистів, Оля Кольорово з дочкою вилетіли в США, де мав відбутися мистецький фестиваль, на якому художниця мала презентувати свою книгу «Жива Українська Кухня». В США навесні 2022 року мисткиня почала працювати над серією олійних робіт про трагедію української землі. Повернувшись за два місяці додому, продовжила роботу над серією, плануючи зробити виставку-аукціон у США, а вторговані гроші відправити на потреби ЗСУ. На жаль, роботи закінчити не встигла. 27 червня 2022 року російська ракета влучила у торгівельний центр «Амстор», у якому на той час перебувала Ольга. Восени 2022 року за океаном відбулася виставка-аукціон останніх робіт цієї дивовижної жінки.
Кобзистий Віктор Володимирович		Віктор Кобзистий (7 березня 1979 — 29 грудня 2023) — баскетболіст, тренер, майстер спорту України міжнародного класу. Випускник Кременчуцького педагогічного училища 1998 року. Як гравець Віктор Кобзистий був чемпіоном України (2011), віцечемпіоном України (2010), володарем бронзових нагород чемпіонату України (2001), віцечемпіоном Універсіади (2005), фіналістом Кубка виклику (2007), володарем Кубка УБЛ (2009), віцечемпіоном УБЛ (2009), учасником Матчу зірок Суперліги (2009), учасником двох Чемпіонатів Європи (2001, 2005) і двох Універсіад (2003, 2005); як тренер — чемпіоном України (2013, 2014), володарем Кубка Суперліги (2012), володарем Кубка України (2013). Загинув Віктор Кобзистий 29 грудня 2023 року внаслідок влучання російської ракети в будинок по вулиці Гната Хоткевича у Львові. Віктор мешкав поруч і під час обстрілу перебував удома. Він був поранений уламками скла, але зміг вийти з квартири, проте від отриманих поранень загинув. Поховали Віктора Кобзистого на Свіштовському кладовищі в Кременчуці.